1938 Polish ultimatum to Lithuania
http://dbpedia.org/resource/1938_Polish_ultimatum_to_Lithuania an entity of type: Thing
إنذار بولندا لليتوانيا سنة 1938 هو إنذار بولندي تم تسليمه لليتوانيا في 17 مارس 1938. رفضت الحكومة الليتوانية إقامة علاقات دبلوماسية مع بولندا بعد عام 1920 احتجاجاً على ضم بولندا . كانت الإجواء متوترة في أوروبا ماقبل الحرب العالمية الثانية ، وقد شعرت بولندا أنها بحاجة إلى تأمين حدودها الشمالية. كما شعرت بالدعم الدولي لضم ألمانيا النازية للنمسا قبل خمس أيام من الأنذار وقررت أنه من الضروري تقديم إنذار لليتوانيا. تضمن الإنذار أن توافق ليتوانيا خلال 48 ساعة على إقامة علاقات معها دون قيد أو شرط، مما يعني تخلي ليتوانيا عن عاصمتها التاريخية فيلنيوس، لكن ليتوانيا قبلت الإنذار في يوم 19 مارس. وعلى الرغم من قبول الإنذار وإقامة العلاقات بين البلدين إلا أن ليتوانيا لم تعترف بقانونية سيطرة بولندا على فيلينيوس.
rdf:langString
1938年波兰向立陶宛的最後通牒是1938年3月17日波蘭要求立陶宛恢復外交關係而發出的通牒。1920年后立陶宛政府坚决拒绝与波兰建立外交关系，抗议波兰吞并维尔纽斯地区。随着二战前欧洲紧张局势的加剧，波兰认为有必要确保其北部边界的安全。波兰了解到国际承认纳粹德国吞并奥地利的支持，决定擴張自己的勢力範圍，並向立陶宛发出最后通牒。 最后通牒要求立陶宛政府无条件同意与华沙在48小时之内建立外交关系，而波蘭政府調了4個師去兩國邊界，萬一立陶宛拒絕，波蘭將出兵入侵立陶宛。立陶宛政府及軍方知道自己不夠實力和波蘭抗衡、加上沒有國際支持，於是在3月19日接受了最后通牒。
rdf:langString
The 1938 Polish ultimatum to Lithuania was delivered to Lithuania by Poland on March 17, 1938. The Lithuanian government had steadfastly refused to have any diplomatic relations with Poland after 1920, protesting the annexation of the Vilnius Region by Poland. As pre-World War II tensions in Europe intensified, Poland perceived the need to secure its northern borders. On March 12, Poland, feeling supported by international recognition of the annexation of Austria by Nazi Germany, decided to deliver an ultimatum to Lithuania. The ultimatum demanded that the Lithuanian government unconditionally agree to establish diplomatic relations with Warsaw within 48 hours, and that the terms be finalized before March 31. The establishment of diplomatic relations would mean a de facto renunciation of L
rdf:langString
Polonia lanzó un ultimátum a Lituania el 17 de marzo de 1938. El Gobierno lituano se había negado rotundamente a mantener relaciones diplomáticas desde 1920, como forma de protesta ante la anexión de la por parte de Polonia. Con el incremento de las tensiones en los momentos previos al inicio de la Segunda Guerra Mundial, Polonia consideró necesario asegurar sus fronteras septentrionales. Cinco días antes, alentada por el reconocimiento internacional de la anexión de Austria por parte de la Alemania nazi, decidió enviar este ultimátum a Lituania. En él, exigía al Gobierno lituano que aceptara incondicionalmente el establecimiento de relaciones diplomáticas con Varsovia en un plazo de 48 horas, y que el proceso concluyera antes del 31 de marzo. Esto supondría, de facto, la renuncia de Litu
rdf:langString
Ultimatum Polandia kepada Lituania 1938 adalah sebuah ultimatum yang dilayangkan oleh Republik Polandia Kedua kepada Lituania pada tanggal 17 Maret 1938. Pemerintah Lituania sebelumnya telah menolak membina hubungan diplomatik dengan Polandia setelah tahun 1920 sebagai bentuk protes terhadap pencaplokan oleh Polandia. Kemudian, pada masa menjelang Perang Dunia II, ketegangan di Eropa memanas, sehingga Polandia merasa perlu menjaga perbatasan utaranya. Polandia lalu memutuskan untuk melayangkan ultimatum ini karena merasa terdorong oleh peristiwa Anschluss yang dilakukan oleh Jerman Nazi di Austria. Ultimatum ini meminta agar pemerintah Lituania memulai hubungan diplomatik dengan Warsawa dalam waktu 48 jam, dan agar isi ketentuan-ketentuannya ditetapkan sebelum 31 Maret. Hubungan diplomati
rdf:langString
L'ultimatum polacco del 1938 alla Lituania fu consegnato dalla Polonia alla Lituania il 17 marzo 1938. Il governo baltico si era fermamente rifiutato di intrattenere qualsiasi relazione diplomatica con la Polonia dopo il 1920, in segno di protesta contro l'annessione della regione di Vilnius da parte di Varsavia. Con l'intensificarsi delle tensioni antecedenti alla seconda guerra mondiale in Europa, la Polonia percepì la necessità di proteggere i propri confini settentrionali. Il 12 marzo, sentendosi sostenuta dal riconoscimento internazionale dell'annessione dell'Austria da parte della Germania nazista, decise di indirizzare un ultimatum alla Lituania. Con esso si richiedeva al governo lituano di accettare incondizionatamente il ripristino delle relazioni diplomatiche con Varsavia entro 4
rdf:langString
Polskie ultimatum wobec Litwy – ultimatum wysunięte 17 marca 1938 roku, dotyczące polskiego żądania normalizacji stosunków dyplomatycznych pomiędzy Polską a Litwą; zostało przyjęte przez rząd litewski 19 marca tegoż roku.
rdf:langString
Польский ультиматум Литве — ультиматум, выставленный Польшей Литве 17 марта 1938 года. Правительство Литвы последовательно отказывалось вступать в дипломатические отношения с Польшей, протестуя против аннексии Виленского края. Возраставшее перед Второй мировой войной напряжение в Европе вынуждало Польшу искать способы обезопасить свои северные границы. Пятью днями ранее, основываясь на международном признании аннексии Австрии Третьим рейхом, польское правительство решило, что необходимо предъявить Литве ультиматум с требованием дать безусловное согласие на установление дипломатических отношений с Варшавой в течение 48 часов и завершить взаимную аккредитацию не позднее 31 марта.
rdf:langString
Польський ультиматум Литві, висунутий 17 березня 1938 року, став кульмінацією напруженості у взаєминах між обома державами, що тривала упродовж усього міжвоєнного періоду. Причиною різкого загострення відносин послугував дрібний збройний інцидент, що трапився 11 березня 1938 року на кордоні Польщі з Литвою і в ході якого було вбито польського жовніра. Дана подія, яка збіглася у часі з анексією Австрії нацистською Німеччиною, викликала різке зростання антилитовських настроїв, у низці польських міст пройшли багатотисячні маніфестації. Польські урядові кола, користуючись міжнародною кризою для розв'язання давніх територіальних суперечок, спрямували уряду Литви ультиматум з вимогою про беззастережне встановлення дипломатичних відносин протягом 48 годин. Друга Річ Посполита заявила, що очікує л
rdf:langString
rdf:langString
إنذار بولندا لليتوانيا سنة 1938
rdf:langString
1938 Polish ultimatum to Lithuania
rdf:langString
Ultimátum polaco a Lituania de 1938
rdf:langString
Ultimatum Polandia kepada Lituania 1938
rdf:langString
Ultimatum polacco alla Lituania del 1938
rdf:langString
Polskie ultimatum wobec Litwy
rdf:langString
Польский ультиматум Литве
rdf:langString
Польський ультиматум Литві
rdf:langString
1938年波蘭對立陶宛的最後通牒
xsd:integer
16305035
xsd:integer
1093210853
rdf:langString
إنذار بولندا لليتوانيا سنة 1938 هو إنذار بولندي تم تسليمه لليتوانيا في 17 مارس 1938. رفضت الحكومة الليتوانية إقامة علاقات دبلوماسية مع بولندا بعد عام 1920 احتجاجاً على ضم بولندا . كانت الإجواء متوترة في أوروبا ماقبل الحرب العالمية الثانية ، وقد شعرت بولندا أنها بحاجة إلى تأمين حدودها الشمالية. كما شعرت بالدعم الدولي لضم ألمانيا النازية للنمسا قبل خمس أيام من الأنذار وقررت أنه من الضروري تقديم إنذار لليتوانيا. تضمن الإنذار أن توافق ليتوانيا خلال 48 ساعة على إقامة علاقات معها دون قيد أو شرط، مما يعني تخلي ليتوانيا عن عاصمتها التاريخية فيلنيوس، لكن ليتوانيا قبلت الإنذار في يوم 19 مارس. وعلى الرغم من قبول الإنذار وإقامة العلاقات بين البلدين إلا أن ليتوانيا لم تعترف بقانونية سيطرة بولندا على فيلينيوس.
rdf:langString
The 1938 Polish ultimatum to Lithuania was delivered to Lithuania by Poland on March 17, 1938. The Lithuanian government had steadfastly refused to have any diplomatic relations with Poland after 1920, protesting the annexation of the Vilnius Region by Poland. As pre-World War II tensions in Europe intensified, Poland perceived the need to secure its northern borders. On March 12, Poland, feeling supported by international recognition of the annexation of Austria by Nazi Germany, decided to deliver an ultimatum to Lithuania. The ultimatum demanded that the Lithuanian government unconditionally agree to establish diplomatic relations with Warsaw within 48 hours, and that the terms be finalized before March 31. The establishment of diplomatic relations would mean a de facto renunciation of Lithuanian claims to the region containing its historic capital, Vilnius (known in Polish as Wilno). In preferring peace to war, Lithuania accepted the ultimatum on March 19. Although diplomatic relations were established as a result of the ultimatum, Lithuania did not agree to recognize the loss of Vilnius de jure. The government of Poland made a similar move against the Czechoslovak government in Prague on September 30, 1938, when it took advantage of the Sudeten Crisis to demand a portion of Zaolzie. On both occasions, Poland used the international crises to address long-standing border disputes.
rdf:langString
Polonia lanzó un ultimátum a Lituania el 17 de marzo de 1938. El Gobierno lituano se había negado rotundamente a mantener relaciones diplomáticas desde 1920, como forma de protesta ante la anexión de la por parte de Polonia. Con el incremento de las tensiones en los momentos previos al inicio de la Segunda Guerra Mundial, Polonia consideró necesario asegurar sus fronteras septentrionales. Cinco días antes, alentada por el reconocimiento internacional de la anexión de Austria por parte de la Alemania nazi, decidió enviar este ultimátum a Lituania. En él, exigía al Gobierno lituano que aceptara incondicionalmente el establecimiento de relaciones diplomáticas con Varsovia en un plazo de 48 horas, y que el proceso concluyera antes del 31 de marzo. Esto supondría, de facto, la renuncia de Lituania a su capital histórica, Vilna (conocida en polaco como Wilno), que venía reivindicando desde tiempo atrás. Lituania, que prefería la paz a la guerra, aceptó el ultimátum el 19 de marzo. Aunque se establecieron relaciones diplomáticas como consecuencia de esto, Lituania no aceptó reconocer de iure la pérdida de Vilna. El Gobierno de Polonia desplegó una estrategia similar contra Checoslovaquia en Praga el 30 de septiembre de 1938, cuando aprovechó la crisis de los Sudetes para reclamar una porción de Zaolzie. En ambas ocasiones, usó las crisis internacionales para abordar disputas fronterizas que databan de tiempo atrás.
rdf:langString
Ultimatum Polandia kepada Lituania 1938 adalah sebuah ultimatum yang dilayangkan oleh Republik Polandia Kedua kepada Lituania pada tanggal 17 Maret 1938. Pemerintah Lituania sebelumnya telah menolak membina hubungan diplomatik dengan Polandia setelah tahun 1920 sebagai bentuk protes terhadap pencaplokan oleh Polandia. Kemudian, pada masa menjelang Perang Dunia II, ketegangan di Eropa memanas, sehingga Polandia merasa perlu menjaga perbatasan utaranya. Polandia lalu memutuskan untuk melayangkan ultimatum ini karena merasa terdorong oleh peristiwa Anschluss yang dilakukan oleh Jerman Nazi di Austria. Ultimatum ini meminta agar pemerintah Lituania memulai hubungan diplomatik dengan Warsawa dalam waktu 48 jam, dan agar isi ketentuan-ketentuannya ditetapkan sebelum 31 Maret. Hubungan diplomatik dengan Polandia dianggap sebagai pencabutan de facto klaim Lituania atas ibu kota bersejarahnya, Vilnius (dalam bahasa Polandia disebut Wilno). Lituania menerima ultimatum ini pada tanggal 19 Maret untuk menghindari perang. Namun, Lituania menolak mengakui pencaplokan Vilnius oleh Polandia secara de jure.
rdf:langString
L'ultimatum polacco del 1938 alla Lituania fu consegnato dalla Polonia alla Lituania il 17 marzo 1938. Il governo baltico si era fermamente rifiutato di intrattenere qualsiasi relazione diplomatica con la Polonia dopo il 1920, in segno di protesta contro l'annessione della regione di Vilnius da parte di Varsavia. Con l'intensificarsi delle tensioni antecedenti alla seconda guerra mondiale in Europa, la Polonia percepì la necessità di proteggere i propri confini settentrionali. Il 12 marzo, sentendosi sostenuta dal riconoscimento internazionale dell'annessione dell'Austria da parte della Germania nazista, decise di indirizzare un ultimatum alla Lituania. Con esso si richiedeva al governo lituano di accettare incondizionatamente il ripristino delle relazioni diplomatiche con Varsavia entro 48 ore e che i termini andassero definiti prima del 31 marzo. L'instaurazione di relazioni diplomatiche avrebbe comportato una rinuncia de facto alle rivendicazioni lituane alla regione che contiene la sua capitale storica, Vilnius (in polacco Wilno). Preferendo la pace alla guerra, la Lituania accettò l'ultimatum il 19 marzo. Sebbene le relazioni diplomatiche tornassero a rigenerarsi dopo quella data, la Lituania non accettò di riconoscere la perdita di Vilnius de iure. Il governo della Polonia eseguì una mossa simile contro il governo della Cecoslovacchia a Praga il 30 settembre 1938, quando approfittò della crisi dei Sudeti per chiedere una fetta della Zaolzie. In entrambe le occasioni, la Polonia sfruttò le crisi internazionali per affrontare controversie di lunga data sui confini.
rdf:langString
Polskie ultimatum wobec Litwy – ultimatum wysunięte 17 marca 1938 roku, dotyczące polskiego żądania normalizacji stosunków dyplomatycznych pomiędzy Polską a Litwą; zostało przyjęte przez rząd litewski 19 marca tegoż roku. Od czasu buntu Żeligowskiego i zajęcia Wilna w 1920 rząd litewski odmawiał ponownego nawiązania stosunków dyplomatycznych z Polską. Rząd litewski cały czas stał na stanowisku, że zajęcie to było sprzeczne z prawem, i że Wilno jest prawowitą stolicą Litwy. Powołując się na brak układu pokojowego (umowa suwalska i traktat w Kownie wprowadzały jedynie rozejm), strona litewska utrzymywała, że między oboma państwami trwa stan wojny. Tymczasem w Europie wzrastało napięcie spowodowane agresywną polityką Niemiec nazistowskich. 12 marca Niemcy dokonały aneksji Austrii. Rząd polski, uważając, że szanse na uregulowanie stosunków polsko-litewskich są teraz większe, jak również ze względu na zagrożenie (spowodowane wydłużeniem granic wymagających obrony) podczas możliwej wojny z Niemcami, zdecydował się wystosować ultimatum wobec rządu litewskiego, wzywając go do nawiązania stosunków z Polską. Przyjęcie ultimatum zmniejszyłoby zagrożenie w wypadku agresji Niemiec; Polska nie musiałaby już wiązać części swoich sił na granicy polsko-litewskiej. Do roku 1938 napięcie w stosunkach polsko-litewskich utrzymywało się. 11 marca na granicy miał miejsce incydent zbrojny, w wyniku którego śmierć poniósł polski żołnierz Korpusu Ochrony Pogranicza strzelec Stanisław Serafin; wydarzenie to dało pretekst do akcji stronie polskiej. W związku z incydentem 17 marca rząd polski za pośrednictwem litewskiego posła w Tallinnie wystosował ultimatum do rządu litewskiego z żądaniem natychmiastowego nawiązania normalnych stosunków dyplomatycznych bez żadnych warunków wstępnych. Wręczył je poseł Polski w Tallinie Wacław Przesmycki. Gen. Edward Śmigły-Rydz (ówczesny marszałek Polski przewidziany na Naczelnego Wodza) przybył do Wilna, wydano też stosowne zarządzenia wojskowe. W całej Polsce masowo organizowano manifestacje popierające politykę rządu pod hasłem "Wodzu, prowadź nas na Kowno!". Ultimatum spotkało się ze zdecydowaną reakcją ZSRR, który wyraził swój brak akceptacji dla tego typu działań podejmowanych przez Polaków, oraz nieprzychylnym nastawieniem Francji i innych państw zachodnich, w mniemaniu których środek ten był na miarę nacisków stosowanych przez Hitlera. 19 marca rząd Litwy przyjął żądania, co pozwoliło unormować stosunki. Polskim przedstawicielem w Kownie został Franciszek Charwat, litewskim w Warszawie Kazys Škirpa. Normalizacji w kontaktach z rządem polskim pragnęło też wiele środowisk litewskich, wcześniej nie były one jednak w stanie przezwyciężyć silnie antypolskiego nastawienia w rządzie własnego kraju. Zgadzając się na nawiązanie stosunków, Litwa straciła część argumentów związanych z Wilnem, jednak oficjalnie dalej nie uznawała polskich praw do tego miasta. Stosunki polsko-litewskie poprawiły się wiosną następnego roku, po niemieckim ultimatum wobec Litwy, w którym Niemcy zmusiły Litwę do cesji okręgu Kłajpedy.
rdf:langString
Польский ультиматум Литве — ультиматум, выставленный Польшей Литве 17 марта 1938 года. Правительство Литвы последовательно отказывалось вступать в дипломатические отношения с Польшей, протестуя против аннексии Виленского края. Возраставшее перед Второй мировой войной напряжение в Европе вынуждало Польшу искать способы обезопасить свои северные границы. Пятью днями ранее, основываясь на международном признании аннексии Австрии Третьим рейхом, польское правительство решило, что необходимо предъявить Литве ультиматум с требованием дать безусловное согласие на установление дипломатических отношений с Варшавой в течение 48 часов и завершить взаимную аккредитацию не позднее 31 марта. Установление дипломатических отношений де-факто означало отказ Литвы от притязаний на Виленский край и её историческую столицу Вильнюс. В случае отказа Польша оставляла за собой право использовать «все соответствующие меры» для обеспечения безопасности своей границы. 16 и 18 марта 1938 года Литвинов вызывал польского посла Вацлава Гжибовского, разъяснив, что несмотря на отсутствие военного союза между Литвой и СССР, Советский Союз заинтересован в сохранении независимости Литвы и выступает против развязывания войны, в противном случае советское правительство денонсирует без предупреждения польско-советский пакт о ненападении и в случае вооруженного нападения на Литву оставит за собой свободу действий. Одновременно правительству Литвы была отправлена нота, в которой рекомендовалось принять условия ультиматума, касающиеся установления дипломатических отношений. Благодаря этому вмешательству опасность вооруженного конфликта между Польшей и Литвой была предотвращена. Польское руководство ограничило свои требования одним пунктом — установлением дипломатических отношений — и отказалось от вооруженного вторжения в Литву. Литва, не рискнув вступить в вооружённое противостояние, приняла ультиматум 19 марта. Дипломатические отношения были установлены, однако де юре это не означало признания потери Виленского края. Сходный ультиматум польское правительство выставило Чехословакии 30 сентября 1938 года во время Судетского кризиса, требуя Заользье, восточную часть Тешинской Силезии. В обоих случаях Польша использовала международный кризис, чтобы решить в свою пользу пограничные споры.
rdf:langString
Польський ультиматум Литві, висунутий 17 березня 1938 року, став кульмінацією напруженості у взаєминах між обома державами, що тривала упродовж усього міжвоєнного періоду. Причиною різкого загострення відносин послугував дрібний збройний інцидент, що трапився 11 березня 1938 року на кордоні Польщі з Литвою і в ході якого було вбито польського жовніра. Дана подія, яка збіглася у часі з анексією Австрії нацистською Німеччиною, викликала різке зростання антилитовських настроїв, у низці польських міст пройшли багатотисячні маніфестації. Польські урядові кола, користуючись міжнародною кризою для розв'язання давніх територіальних суперечок, спрямували уряду Литви ультиматум з вимогою про беззастережне встановлення дипломатичних відносин протягом 48 годин. Друга Річ Посполита заявила, що очікує лише позитивної відповіді без будь-яких винятків, у протилежному разі поляки залишали за собою можливість «власними засобами забезпечити законні інтереси своєї держави», тобто завуальовано погрожували війною. Литовці усвідомлювали, що встановлення дипломатичних відносин означало де-факто відкликання претензій на Віленський край та їхню історичну столицю — Вільнюс. Апеляція до провідних країн світу, окрім формальних декларацій про засудження дій Польщі, не мала жодного наслідку. Отож невелика держава, яка фактично опинилася віч-на-віч перед лицем загрози власній незалежності, була вимушена 19 березня прийняти ультимативні вимоги. Сторони налагодили дипломатичні стосунки, здійснили обмін посольствами. Невдовзі було відновлено поштово-телеграфне й залізничне сполучення, та встановлені консульські відносини. Тим не менш, Литва не погодилася визнати втрату Вільнюса де-юре. Упродовж 1939 року в польсько-литовських взаєминах окреслилася певна відлига і станом на початок Другої світової війни балтійська республіка залишалася суворо нейтральною державою.
rdf:langString
1938年波兰向立陶宛的最後通牒是1938年3月17日波蘭要求立陶宛恢復外交關係而發出的通牒。1920年后立陶宛政府坚决拒绝与波兰建立外交关系，抗议波兰吞并维尔纽斯地区。随着二战前欧洲紧张局势的加剧，波兰认为有必要确保其北部边界的安全。波兰了解到国际承认纳粹德国吞并奥地利的支持，决定擴張自己的勢力範圍，並向立陶宛发出最后通牒。 最后通牒要求立陶宛政府无条件同意与华沙在48小时之内建立外交关系，而波蘭政府調了4個師去兩國邊界，萬一立陶宛拒絕，波蘭將出兵入侵立陶宛。立陶宛政府及軍方知道自己不夠實力和波蘭抗衡、加上沒有國際支持，於是在3月19日接受了最后通牒。
xsd:nonNegativeInteger
36394
